Народився 20 лютого у м. Дружківка на Донеччині. Батько працював трактористом, мати викладала в початкових класах місцевої школи.
Війна принесла Михайлові важкі випробування — 1941 року гине на фронті батько, а 1942-го в евакуації помирає мати. Разом зі старшим братом живе у бабусі й тітки, однак невдовзі дітей віддають до київського дитячого будинку для обдарованих дітей.
Гине остання близька людина Михайла — брат Володимир, який щойно закінчив художню школу (його нечисленні малюнки зберігаються донині у родинній колекції). Трагічна тема втраченої родини бентежитиме Вайнштейна протягом усього життя, втілившись у полотнах «Брати. 1941 рік» (1967), «Батько. 1941 рік» (1973), «Ішов перший рік війни. (Бабуся. 1941 рік)» (1979).
1950–1957Навчається у Київській художній школі ім. Т. Г. Шевченка, після закінчення якої робить спробу поступити до Московського державного художнього інституту ім. В. Сурикова, але його не приймають. Повернувшись з Москви, близько року працює художником-оформлювачем на Київській кондитерській фабриці ім. Карла Маркса.
1959–1965Навчається у Київському державному художньому інституті (майстерня Михайла Хмелька). Над дипломною роботою «Ласкаво просимо» Вайнштейн працює впродовж кількох років, виконуючи безліч начерків, малюнків та етюдів з натури. Героями останніх стали мешканці села Великий Перевіз на Полтавщині, куди Михайло разом з іншими студентами та викладачем Валентиною Виродовою вперше приїхав влітку 1961 року, і відтоді відвідував ці мальовничі місця багато разів.
1965Картина «Ласкаво просимо» демонструється на Виставці дипломних творів, ескізів, етюдів і кращих курсових робіт студентів Київського державного художнього інституту (Київ), на Одинадцятій всесоюзній виставці дипломних робіт студентів СРСР (Москва). Відтоді твори Вайнштейна експонуються на багатьох республіканських і всесоюзних виставках.
Знайомиться з майбутньою дружиною — студенткою факультету історії та теорії мистецтва Київського державного художнього інституту Ніною Шостак.
За сприяння Сергія Григор’єва Михайло Вайнштейн отримує кімнату в будинку на розі вулиць Саксаганського та Червоноармійської (нині Велика Васильківська). Перша майстерня художника, де він працював разом з Олексієм Орябинським, розташовувалася на вул. Васильківський.
1965–1967Продовжує вдосконалювати свою художню майстерність у Творчих майстернях Академії мистецтв СРСР, що розташовувалися у Києві на вул. Сошенка, під керівництвом Сергія Григор’єва. Цей період був особливо плідним для молодого живописця — з’являються численні портрети і натюрморти, картини «Брати. 1941», «Шахи», «Нічне чергування», «Лікнеп».
1967Вступає до Спілки художників України.
1968Пише картину «Перші», що змальовує комсомольців 1920-х років. Згодом полотно буде втрачено, і 1980 року художник створить варіант цієї роботи. Звертаючись до історико-революційної тематики, художник не тільки не поступається своїми творчими принципами, а й знаходить особливу стилізовану манеру, яка втілиться й у пізніших полотнах — «Бетон першої п’ятирічки» (1969) та «День перший» (1980).
Родина оселяється у Бехтеревському провулку.
Народжується син Володимир, що надихнуло художника на створення картини та скульптури, присвяченим материнству, — обидві мають назву «Чекання».
1960-тіЗавдяки активній творчій позиції та винятковій працездатності Вайнштейн мав незаперечний авторитет серед сучасників, посівши одне з чільних місць у тогочасному мистецтві Києва. Відомий культуролог Роман Корогодський згодом напише про умовне коло «друзів Михайла Вайнштейна» , до якого зарахує тих художників, котрих цікавив світ людських пристрастей, а також проблеми самого образотворення — його мови, засобів, стилістики тощо. Вайнштейн багато фотографує. Нещодавно знайдений фотоархів художника, що налічує близько 150 плівок, свідчить про неабияке обдарування автора. Можна упевнено говорити, що ці роботи посядуть гідне місце в історії української фотографії.
1970Отримує квартиру на вул. Січневій (нині Багговутівська).
1971Створює полотно «3 × 4», смілива композиція та підкреслена декоративність якого виходить за усталені стилістичні межі творчості художника. У «клітинках-фотографіях» Вайнштейн розмістив портрети друзів, разом з якими він перебував у Будинку відпочинку і творчості художників «Сенеж» під Москвою.
1972Пише картину «Григорій Варсава Сковорода», яка згодом увійде до експозиції Національного художнього музею України.
1974Отримує майстерню на вул. Перспективній. Народжується донька Дар’я.
1970-тіТематична картина поступається місцем творам камерного характеру, — переважають пейзажі (Київ, Седнів), портрети дружини та дітей, натюрморти. На особливу увагу заслуговують і портрети художників Сергія Отрощенка (1972), Анатолія Лимарєва (1979), Валерія Акопова (1979). В останні роки створює декілька скульптурних творів, серед яких портрети Михайла Штаєрмана (1974–1975) та Ігоря Григор’єва (1975–1979). Навколо Вайнштейна формується група учнів, серед яких нині відомі архітектор Ігор Паламарчук, реставратор Ганна Горишняк, мистецтвознавець Едуард Димшиц та інші.
198126 травня помирає у Києві. Ольга Петрова розповідає, як друзі Михайла кілька тижнів поспіль чергували під стінами Жовтневої (нині Олександрівської) лікарні, намагалися зібрати гроші на ліки для Михайла, однак хвороба, набута ще в роки важкого дитинства, перемогла.
