/ Головна / #LVIV / Звіринський Карло

Звіринський Карло

/ Життєпис

1923

Народився 14 серпня у с. Лаврів (тоді територія Польщі, нині Львівська область).

1940-ві

1942 року, дізнавшись із газет про створення Державної мистецько-промислової школи з українською мовою навчання, їде до Львова й розпочинає навчання на графічному відділенні нового закладу. Серед викладачів — художники М. Бутович, В. Баляс, А. Малюца, М. Козик, брати Ю. та О. Ліщинські, М. Федюк. За півтора роки, через наближення фронту школа припиняє свою діяльність у Львові, Звіринський продовжує навчання на відділі малярства Вільної академії мистецтв (1943–1944), а згодом у Державному художньо-промисловому училищі (1945–1946), де знайомиться з Р. Сельським.

1947–1953

Здобуває вищу мистецьку освіту у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва з вимушеною однорічною перервою у 1949–1950 рр. «за прояви буржуазного націоналізму та поширення формалістичних тенденцій у мистецтві» .1 Керівник дипломного проекту — Й. Бошкай.

1948 року, будучи студентом першого курсу, влаштував першу персональну виставку.

У роки навчання зближується з подружжям Сельських і зберігає дружні стосунки з ними все життя. Саме від Р. Сельського Звіринський отримує перші професійні коректи у малярстві та базові теоретичні знання про художню форму.

1950-ті

Після закінчення інституту активно займається самоосвітою у руслі авангардних мистецьких практик. «Я тоді якось раптом усвідомив, що… в інституті я власне нічого не навчився. І почав ті пошуки формальні. Спершу — дуже кольорові аплікації. Потім від кольору перейшов до тону, звузив дуже палітру…» 2

У 1953–1959 рр. викладає малярство на відділенні художнього розпису Львівського державного художньо-промислового училища. З 1959-го — викладач Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва.

1959

Організовує у власному помешканні підпільну мистецьку академію з багаторівневою програмою загальної культурологічної самоосвіти й некласичних мистецьких практик. Серед слухачів — Андрій Бокотей, Петро Грицик, Іван Марчук, Олег Мінько, Петро Маркович, Богдан Сойка, Зеновій Флінта, Олександра Цегельська, Стефанія Шабатура. Академія існуватиме до 1966 року, надалі Звіринський продовжує консультувати приватно.

Кінець 1950-х — 1960-ті

У пошуках нових виражальних засобів. У циклах «Вертикалі» та «Рельєфи» (1957–1960) реалізує унікальну ідею «тактильної абстракції»; у серії «Епітафії» (1960–1965) через авторські семіотичні форми відтворює категорії людської пам’яті. У ранніх циклах художника відкривається духовний вимір світосприйняття. Це наближує його творчість до провідних мистецьких явищ високого модернізму Західної Європи.

Від 1965 року

Вводить до своїх композицій архетип і міметичні форми навколишніх предметів («Інтер’єр», «Натюрморт», «Натюрморт з підковою», «Натюрморт зі скрипкою», «Згадуючи минуле. Пень»). На цьому ґрунті створює інтроспективні моделі свого світу — «натюрморти», «потойбічне», «дрібниці» та «інтерпретації», котрі у подальшому відтворюватиме у живописних композиціях: «Дрібниці-VIII», «Дрібниці-IХ» (1968), «Композиція-Х», «Сон дитини», «Місяць і ніч» (1970), «Ніч-ІІІ» (1972), «Вертикаль-V» (1975), «Потойбічне-ХІІ» (1982), «Інтерпретація» (1990), «Мідь, червень, срібло» (1996).

Вагому частку у творчості Звіринського займає сакральне мистецтво. Від 1953 до 1990-х рр. створює церковні поліхромії, іконостаси та окремі образи, відроджуючи традиції давнього візантійського іконопису: поліхромії у церкві св. Миколая у Львові та сільського храму у Ланівці (1984–1986), близько 30 ікон у храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові тощо.

У 1982 році, за рік до пенсії, Звіринського з ідеологічних причин усувають від роботи у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. За шість років він повертається до викладацької діяльності на запрошення ректора Е. Миська.

1990-ті

У 1992–1995 рр. керує Школою іконопису ім. св. Луки при Церкві Архистратига Михаїла монастиря ченців Студійського уставу. З 1993 року — професор кафедри монументального живопису Львівської державної академії мистецтв.

До початку 1990-х творчість Карла Звіринського не визнавалася офіційною культурою: тільки з 1992 р. починає експонувати свої твори на виставках. У 1995 році демонструє частину свого доробку у Львові (спільно з приятелем, польським художником А. Ментухом), протягом року виставка демонструється також у Хмельницькому (1995) та Києві (1996).

1997

В останній рік життя засновує кафедру сакрального мистецтва у Львівській державній академії мистецтв. Помирає 8 жовтня у Львові. Похований на полі 8а Голосківського цвинтаря, поруч із сином Андрієм (1957–1991). Пам’ятник, встановлений на могилі Звіринських, створив скульптор Роман Петрук. Карло Звіринський — один з небагатьох в Україні художників, чию творчість можна розглядати у світовому контексті високого модернізму.


1 Карло Звіринський. Все моє малярство — то молитва : спогади, інтерв’ю, роздуми, статті / упоряд. Х. Звіринська-Чабан. Львів : Манускрипт-Львів, 2017. С. 264.
2 Карло Звіринський. Все моє малярство — то молитва : спогади, інтерв’ю, роздуми, статті / упоряд. Х. Звіринська-Чабан. Львів : Манускрипт-Львів, 2017. С. 200.

/ Бібліографія
  1. Бойко Ю. Таємниці творчості // Post-поступ. 1993. 15–21 червня.
  2. Бойко Ю. Що залишилось поза табличками і цифрами? // Поступ. 2000. № 17 (461). 29 січня.
  3. Ваврух М. Мистець і час // Літературний Львів. 1992. № 58.
  4. Ваврух М. Мистець і час // Літературний Львів. 1995. № 40.
  5. Василик Р. Вчити сакральному мистецтву. Як? // Альманах’95–96. Львів : ЛАМ, 1997. С. 22.
  6. Вдовиченко Г. Деколи і метру треба все життя чекати, аби побачити свою виставку // Високий замок. 1995. 14 вересня.
  7. Вдовиченко Г. За Карлом Звіринським душа болить у багатьох // Високий замок. 1997. № 161. 15 жовтня.
  8. Вдовиченко Г. Я дивився на життя крізь призму книжки // Високий замок. 1997. № 45–46 (861–862). 22–23 березня.
  9. Вишнева К. Нонконформізм проти соцреалізму. Таємна академія Карла Звіринського // Амнезія. 2020. 4 вересня.
  10. Волошин Л. Творчий феномен Карла Звіринського // Zbruč. 2019. 25 березня.
  11. Волошин Л. Творчі дороги Карла Звіринського // Образотворче мистецтво. 1996. № 2. С. 8–11.
  12. Волошин Л. Українська Академія мистецтв у Львові // Образотворче мистецтво. 2001. № 1. С. 80–83.
  13. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом : мистецьке середовище Львова другої половини XX століття. Львів : Академічний експрес, 2001. 152 с.
  14. Грималюк М. 20 років у ракурсі часу // Львівська мистецька школа у контексті українського мистецтва XX століття : матеріали 42-ї науково-теоретичної конференції професорсько-викладацького складу ЛАМ. Львів : ЛАМ, 2003. С. 67–68.
  15. Дмитрик Р. Єдність у різноманітті (Карло Звіринський та Андрій Ментух) // Артанія. 1996. Кн. 2. С. 34–35.
  16. Звіринська-Чабан X. Карло Звіринський і його «духовна школа» // Вісник ЛАМ. Спецвипуск. 1999. С. 155–162.
  17. Звіринська-Чабан Х. «Так починалася моя дорога до мистецтва» // Образотворче мистецтво. 2009. № 2. С. 114–115.
  18. Звіринський К. Вікно в потойбічний світ // Наше життя. 1996. № 1. С. 12–13.
  19. Звіринський К. Думки з приводу // Наше життя. 1995. № 10. С. 9–12.
  20. Звіринський К. Мистецько-промислова школа у Львові : спогад // Альманах’95–96. Львів : ЛАМ. С. 68–69.
  21. Звіринський К. Про східне і західне церковне малярство // Вісник ЛАМ. Вип. 11. Львів, 2000. С. 199–204.
  22. Зельська-Даревич Д. Соціалістичний реалізм і поза ним // Альманах’94. Львів : ЛАМ, 1995. С. 23–24.
  23. Карло Звіринський. 1923–1997. Cпогади. Cтатті. Малярство / упоряд. Т. Печенюк, Х. Звіринська. Львів : Малті-М. 2002. 80 c.
  24. Карло Звіринський. Все моє малярство — то молитва : спогади, інтерв’ю, роздуми, статті / упоряд. Х. Звіринська-Чабан. Львів : Манускрипт-Львів, 2017. 280 с., XXXII с. іл.
  25. Канарська А. Все моє малярство — то молитва // Вірую. 1999. № 20. Грудень.
  26. Клименко В. «Простір поза часом» — це повернення К. Звіринського в контекст // Україна молода. 2002. 31 січня.
  27. Коба А. Моя дорога до мистецтва. Спогади К. Й. Звіринського // Наукові записки / Львівський історичний музей. Вип. VII. 1998. С. 295–311.
  28. Кордин Ю. Карло Звіринський — мистець і вчитель // Дзвін. 1996. № 1. С. 154–160.
  29. Козирева Т. Я хотів би, щоб студенти знали, хто вони // День. 2012. 26 вересня.
  30. Космолинская Н. Звиринский Карло Иосифович // Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Основы, 2015. С. 154–169.
  31. Космолінська Н. Позакон’юнктурність місячного сяйва // Формула поступу. 1995. № 3. 6 жовтня.
  32. Космолінська Н. Позакон’юнктурність місячного сяйва, або спроба сакрального начерку образу К. Звіринського // Час. 1997. 13–19 лютого. С. 11.
  33. Мистецька мапа України : Львів. Живопис, графіка, скульптура. 1900–2008. Київ : Ювелір-прес, 2008. 272 с.
  34. Мисюга Б. Герметичне коло Карла Звіринського : альбом-монографія / передм. В. Корсак. Луцьк — Львів : МСУМК, ЛНАМ, Коло, 2019. 280 с.
  35. Мистецтво на зламі тисячоліть : Карло Звіринський і мистецтво 1960-х : буклет. Львів : Брати Сиротинські і К, 1998. 6 с.
  36. Новоженець Г. Учителю, виховай учнів (штрихи до портрета Карла Звіринського) // Вісник ЛАМ. Вип. 9. 1998. С. 238–239.
  37. Павельчук І. Витоки абстрактної творчості Карла Звіринського // Образотворче мистецтво. 2010. № 4. С. 74–77.
  38. Передсінок неба, або Карло Звіринський про східне і західне церковне малярство // Фотографії старого Львова. 2020. 2 квітня.
  39. Печенюк Т. Філософія душі чи ремесло : Значення світоглядної позиції учителя у структурі національної мистецької школи // Вісник ЛАМ. 1999. С. 37–44.
  40. Печенюк Т. Якою бути мистецькій школі? // Поступ. 1999. № 161 (417). 24 листопада.
  41. Ракус О., Симотюк Ю. Школа духовного зросту // Вірую. 1999. Ч. 1.
  42. Садова В. Підпільний академік // Поступ. 1999. № 132 (388). 12 жовтня.
  43. Садова В. Аплікації Карла Звіринського // Поступ. 1999. № 135 (391). 15 жовтня.
  44. Садова В. Шістдесятилітній «шістдесятник» // Поступ. № 164 (173). 4 вересня.
  45. Сидоренко В. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань : Розвиток візуального мистецтва України ХХ–ХХІ століть / Інститутт проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ : ВХ[студіо], 2008. 188 с.
  46. Скляренко Г. Без надії на визнання // Час. 1998. 5–11 лютого.
  47. Смирна Л. В. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві : монографія / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ : Видавництво «Фенікс», 2017. 480 с.
  48. Сом-Сердюкова О. Знайомство з величчю // Дзеркало тижня. 2002. № 5 (380). 8 лютого.
  49. Сом-Сердюкова О. Біг через сходинку // Галерея. Ініціатива «Проект-02». Видавець : Асоціація артгалерей України № 2(10), 2002. С. 28–29.
  50. Суріна Д. Герметичні кола львівського мистецтва: Сельський, Звіринський, Аксінін // LB.ua. 2020. 22 вересня.
  51. Фесенко Л. Дисидент у мистецтві (виставка Карла Звіринського в Національному музеї) // Хрещатик. 2002. 31 січня.
  52. Філевич М. Карло Звіринський — дрібниці // Вірую. 1995. № 25.
  53. Філевич М. Карло Звіринський — художник, вчитель, а передусім — християнин // Вірую. 1997. № 21.
  54. Хрущак М. Експериментатор образотворчості, або Естетика деформованих ліній // Образотворче мистецтво. 2002. № 4. С. 20–21.
  55. Шевченко Т. Легенди не помирають // Наше місто. 1997. № 52. 16 жовтня.
  56. Шимчук Є. Новий світ у мистецтві // Шлях перемоги. 1995. 7 грудня.
  57. Шимчук Є. Природа була щедрою до нього… // Дзвін. 1995. № 9.С. 152–155.
  58. Яців Р. Мистецький Львів до і після 1956 року : імунітет contra канон // Народознавчі зошити. Львів. 1998. № 4. С. 434–445, 464.
  59. [In]formal. Українське абстрактне мистецтво 1960–1980-х рр. : каталог виставки / аукціонний дім «Дукат». Київ : Антиквар, 2018.80 с.
  60. Zwirynska-Chaban К. Wykladowca Lwowskiej Akademii Sztyk Pięknych Karlo Zwirynski і jego szkola «duchowa» / Wobec przyszłośći. Materiały nadesłane і wygloszone na sesji naukowej 185-lecia działalności Akademii Sztuk Pięknych w Krakówie 12.12.2003–15.12.2003. Kraków, 2004. S. 511–519.
  61. Zwirynska-Chaban K. Wspominając nauczyciela (oparte na wspomjenieniach Karla Zwirynskiego о Romanie Sielskim) / Wobec przyszłośći. Materiały nadesłane і wygloszone na sesji naukowej 185-lecia działalności Akademii Sztuk Pięknych w Krakówie 12.12.2003–15.12.2003. Kraków, 2004. S. 521–531.
  62. Źródła wolności — Berlin, Wroclaw, Lwow // Bjuro Organizacyjne Wystawy Stuki Wspólczesnej “Źródła wolności”. Wroclaw, 1997. S. 257.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com